Важливий не мішок, а його наповнення.

Чому 70, 80, 90 чи 120?
Тому що ніхто не зможе звинуватити Бога за відсутність можливості оцінити буття з іншої точки зору, а саме:
Дитина бачить світ одним, юнак - іншим, директор заводу - знову інакший погляд, пенсіонер та дід багатьох онуків - знову інший погляд.
Якщо ж, пройшовши всі етапи земного життя, людина так і не знайшла розуміння, то навіщо топтати землю до тисячі років? А якщо знайшла, то яка різниця чи їй 150, чи 80, чи 33 як Христу чи Хресту, чи Йвану Хрестителю, чи Авелю?(дід Іван)

Мирослав Дочинець. "Золотий час".

Піст - це не голодування. Піст - це ультиматум отруєному собі самому.

Отруїтися можна чим завгодно: роботою, ворожнечею, брехнею, лайкою, дурними словами, навіть котлетою!
Невизначеністю теж труяться, лінню - труяться, зневірою та розпачем - труяться.

Піст - це спроба повторного запуску себе самого. Але без молитви він Вам не допоможе, як власне і нещирна молитва завченими повторюваннями.
Що ж робити?
Що робити?
Робити як діти: бути собою, не вдавати ніби щось знаємо, забути про їжу, бо загралися у гру: "новий старт"

Мирослав Дочинець. "Розрада гора".

Коли тіло мертве, думка виходить з тіла, та шукає нове. У новому тілі вона буде підсилена тим фактом, що попереднього її носія було вбито і стане ще наполегливішою.

Це те саме, що вбивати мишей або мух. Чим більше їх вбиваєш, тим обережнішим стає їх рід, має швидшу реакцію та імунітет до отрут; тому ми досі їх не подолали. І не треба, бо навіть тарганів їдять деякі птахи у дикій природі, тобто, і від мишей є користь - м'ясо.

Всі роди думок, які були та є, продовжуватимуть бути до останнього дня планети Земля.

Це те саме, що рід помідорів та рід пирею. Культурна рослина та бур'ян. Обидва існуватимуть, поки існує людство. Так, помідори потребують допомоги, догляду від людей і існують задля людей (в усякому разі так думають люди, які їх вирощують та споживають).
Так само і Бог, який є Дух, допомагає власному племені, власному роду на землі. Але він посилає дощ, та дозволяє сонцю світити і на пирей, на бур'ян. Чому? Задля селекції та конкуренції.

Ми не можемо знищити ані мишиного роду, ані роду тарганячого, ані роду колорадського жука, ані пирею чи берізки. Але ми можемо сіяти помідори на нових чорноземах, та нищити колорадського жука поки він не з'їв усю картоплю.

І не дивуйтеся! Бур'янячий рід робитиме те саме поміж помідорів.
Наше життя - війна!
І триватиме війна аж до дня врожаю.
То і буде кінець світу.(дід Іван)

Мирослав Дочинець. "Синій зошит".

Буває у житті таке, що людина з поганою репутацією - чесна, а людина з доброю репутацією - ні

Буває таке, що про неї кажуть "повія", а вона праведніша від тих, які це кажуть.

Буває, брудний зовні, а зсередини - золотий. А буває точнісінько навпаки.

Буває платиш багато, а отримуєш мало.
А буває точнісінько навпаки.

Буває, що людина має великий досвід, а робить дурість. А буває й таке, що робить дурість без досвіду. Хоча, найбільше дивує, коли хтось без досвіду робить краще ніж інший з досвідом.

Буває, що проходить дощ - а ти сухий, а буває, що ти увесь мокрий у сонячний день.

Та, всяке буває. Але НЕ варто будувати доктрини на винятках.

Мабуть, Амінь

Чи з'їсть селянин зерно для посіву?
Запитайте у зими 32-33-го.

Чи буде голодна людина думати про духовне? 
Якщо голодна і духовна, то буде.
А про хліб?
І про хліб. Вона ж людина, а не самий дух.

Чи можна вбити людину, щоб вижити самому?
Звичайно можна. А до чого тут власне виживання? Можна просто вбити. Ми ж курей не задля виживання вбиваємо у 19-му, а задля підтримання належного рівня енергії у тілі.

А зрізати яблуню гріх?
Усе гріх.
Це як?
Думати про таке гріх.

Нещодавно до мого намету забігла маленька мишка. Теоретично вона була симпатична: не смітникова, а польова, "чистенька", такий собі "міні-котик" зі світлини у ФБ з багатьма "лайками"...
Перше, що спало на думку? Прибити!!!
Чого? Бо страшно і гидко, це ж миша!!!
З переляку вона шукала вихід на стінах намету і не знаходила.
Але прибити не міг, бо голими руками - гидко і страшно (раптом заразна або вкусить!), а поряд не було нічого, чим її ляпнути.
80 кілограмів, "вінець" творіння був наляканий 50-грамовим мишеням!!! 
Співвідношення сил? Приблизно 1 до 1500.
Вона не шкодила моєму городу, бо мій город заростає бур'янами у іншому кінці землі, але я хотів її вбити, бо вона належала до того самого "мишиного роду".

Воюємо ми вже тисячі років: люди проти мишей, миші проти всього їстівного, що трапляється у полі чи у людській домівці.

Вони живуть у наших будинках, які вони не будували, і час від часу ми перемагаємо. Але перемагаємо завжди локально, бо глобально - ніколи. Мишиний рід продовжує існувати по світу, це - глобальний рід. І орли та сови не гидують час від часу їх "прибивати".

Ходити босим по землі - це ризик: можна порізати ногу, загнати занозу, наступити на осу.... Але якщо Ви не ходили босим, то і не жили...

Дехто каже, що "головне щоб був достаток". Не знаю. Мама казала, що краще загубити з розумним, ніж знайти з дурнем"...
Тому я кажу: Все залежить від того "з ким"!

Кіндрат витратив півжиття на те, щоб заробити собі на чоботи. І таки придбав пару. Пройшовся у них на город, до річки, у лавку... хотів ще піти на музики, але чоботи так намуляли ноги, що він не радий був і музикам. Насилу доплентався додому, зняв чоботи, і з'ясував, що його ноги мали неприємний запах. Раніше такого не траплялося.
Тільки того дня Кіндрат усвідомив, що жив вірою у брехню. А було йому вже 42.....

(Дід, який любить, 7-й том, Безсмертні оповідання)